Версія для друку
бер. 15, 2012 Автор 
Опубліковано в Поезія

КОРЧУВАТЕ (пісня)

Сьогодні в рубриці поезії про мій рідний край опубліковую пісню, присвячену одному із мальовничих куточків Голосієва – мікрорайону Корчувате, написану майже рік потому ( 26 березня 2011 р.) Павлом Браницьким.

КОРЧУВАТЕ
(пісня)

Де велетні дуби стоять в воді,
Й сивий Дніпро минає схилі кручі,
Лежать в корчах намистом острови,
Й ховається в озерах Бог Славутич.

У тій воді, неначе, в дзеркалах,
З усмішкою та сяйвом грає промінь.
Тут сплять давно забутії в віках
Містичні тайни Книги Велесові.

Старий Дніпро нам дещо розповість.
З історії племен землі святої.
І я, мов, Яровита й Роду гість
Порину в мандри ери золотої.

І понесуть нас сотні поколінь
Крізь вічність у Купалове дитинство.
Й журба з любов`ю, мов, два кольори
Складуть з моїм смарагдове намисто.

Від його сяйва, наче від зірок
Богів забутих слава нас покличе,
І два світи: Родновірів й Христов
Поглянуть один одному в обличчя.

Стрибнемо через вогнище у даль,
Станцюємо у Колі Майя Дані,
Забудемо про смуток і печаль,
І пращурам вклонімось у пошані.

Я подивлюсь на себе крізь віки,
Розчищу в серці Либіді пороги,
І пожалкую, що нас розвели
Перуну й Редегасту злі дороги.

Корчі хай нагадують нам казки,
Де бореться добро із злом одвічно.

Два кольори мої, і два світи
Зіллються у моїй душі довічно.
Оцініть матеріал!
(0 голосів)