Телефон: 0(50) 3444115facebook.com/M.Danevich

Голосіїв — історична місцевість на території Голосіївського району м. Києва. Розташований у у південній частині Києва між історичними місцевостями Добрий Шлях, Деміївка, Теремки, Феофанія і Мишоловка, охоплюючи Голосіївський ліс і частину забудови вздовж проспекту 40-річчя Жовтня і вул. Васильківської. 

Походження цієї назви «Голосіїв» достеменно невідомо. Але відомо, що принаймні з давньоруських часів її територія являла собою майже суцільний лісовий масив, який знаходився на південно-західних підступах до Києва. Територія Голосієва в археологічному відношенні майже не досліджена. Але найближчі околиці Голосієва - Чапаївка, Пирогове, Лиса гора, Корчувате, Хотів - дуже насичені археологічними пам'ятками, починаючи від періоду неоліту і до давньоруських часів. 

У 1541 році Голосіїв згадується як володіння Видубицького монастиря, які згодом перейшли до Києво-Печерської лаври. Зрештою, на південній та південно-західній околиці Києва монастирям (Лаврському, Видубицькому та Михайлівському) належали величезні маєтності - крім Голосієва, Феофанія, Китаєво, Пирогово, Корчувате, Конча-Заспа. Дана обставина призвела до того, що ця територія довгий час залишалася порівняно малозабудованою, завдяки чому добре збереглися як пам'ятки археології, так і природне середовище. Згадується у 1617 році як хутір Голосіївський. У 1631 році архімандрит Києво-Печерської лаври (пізніше – митрополит) Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву на ім'я св. Великомученика Іоанна Сочавського. 

У 1922-1923  роках колишнє монастирське господарство Голосіїв і сусіднє лісництво перейшли до Сільськогосподарського інституту. У 1925-1932 роках на гребені пагорба, що заходить углиб Голосіївського лісу з північного боку, був збудований комплекс Всеукраїнської сільськогосподарської академії (тепер – Національний аграрний університет) із шести будівель у стилі українського необароко (автор - Д. М. Дяченко). Споруди Голосіївської пустині, сформованої протягом трьох століть, використовувались як господарчі, у 1950-1960-х роках їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності. У 1990-2000-ні роки Голосіївську пустинь (Свято-Покровський монастир) було відновлено і відбудовано. 

Під час Великої вітчизняної війни  по території Голосіївського лісу, зокрема недалеко від комплексу Всеукраїнської сільськогосподарської академії, проходила лінія оборони Києва.

У 1955-1958 роках у західній частині Голосіївського лісу було збудовано комплекс Виставки досягнень народного господарства УРСР (нині Національний комплекс "Експоцентр України"). Наприкінці 1957 року у північній частині Голосіївського лісу було закладено Голосіївський парк, у 1964 р. названий на честь видатного українського поета Максима Рильского (1895-1964), який жив поруч із парком (зокрема, у 1959 р. вийшла поетична збірка М. Рильського під назвою "Голосіївська осінь"). У будинку, де жив поет (теперішня адреса - вул. М. Рильського, 7), працює літературно-меморіальний музей М. Рильського.

В районі Голосієва розташовані також Головна астрономічна обсерваторія НАН України, Клінічна лікарня "Феофанія" Державного управління справами, низка Оріхуватських ставків (у Голосіївському парку) та Голосіївських ставків (також відомих під назвою Дідорівські, у Голосіївському лісі). На південній околиці - Державний музей народної архітектури та побуту України в с. Пирогове. 

В районі Голосієва існують вулиця, площа і провулок Голосіївські. Вулиця Генерала Родимцева мала назву "Голосіївський шлях".

Джерела:

·   Книга Ирины Алатарцевой «Тихая пристань – Голосеево»

·   "Голосіїв." Вікіпедія, . 21 вер 2009, 07:30 UTC. 15 бер 2010, 14:40

 

ПАРКИ КИЄВА. ГОЛОСІЇВО. Історична довідка, планувальні та ландшафтні особливості, значення.

Голосіїв - історична місцевість. Походження цієї назви достеменно невідомо. Але відомо, що принаймні з давньоруських часів її територія являла собою майже суцільний лісовий масив, який знаходився на південно-західних підступах до Києва. Територія Голосієва в археологічному відношенні майже не досліджена. Але найближчі околиці Голосієва - Чапаївка, Пирогове, Лиса гора, Корчувате, Хотів - дуже насичені археологічними пам'ятками, починаючи від періоду неоліту і до давньоруських часів. Якщо врахувати ту обставину, що південний і південно-західний підступи через небезпечність сусідства зі Степом ретельно охоронялись, а також існування поблизу городища в Китаєві (ймовірний літописний Пересічин), проходження повз Голосіїв основ ного шляху на Василів, Поросся і далі на південь, можна припустити існування на території Голосієва як укріплень (на користь цього свідчать і сприятливі природні чинники), так і населених пунктів. У безпосередній близькості проходять Змійові вали - укріплена оборонна лінія, яка захищала Київ з півдня та заходу - найближчий виявлений їх фрагмент - по річці Віта.
У 1541 році Голосіїв згадується як володіння Видубицького монастиря, які згодом перейшли до Києво-Печерської лаври. Зрештою, на південній та південно-західній околиці Києва монастирям (Лаврському, Видубицькому та Михайлівському) належали величезні маєтності - крім Голосієва, Феофанія, Китаєво, Пирогово, Корчувате, Конча-Заспа. Дана обставина призвела до того, що ця територія довгий час залишалася порівняно малозабудованою, завдяки чому добре збереглися як пам'ятки археології, так і природне середовище.
У 1617 році Голосіїв вже згадується як хутір Голосіївський. У 1631 році тоді ще архімандрит Києво-Печерської лаври, а пізніше митрополит Петро Могила збудував у цьому монастирському володінні церкву на ім'я св. Великомученика Іоанна Сочавського, який походив з рідної йому Молдавії, а також дім для себе, розбив сад та заклав монастир (зараз ця територія входить до складу ботанічного саду Національної аграрної академії). Як вже зазначалось, монастир знаходився серед великого масиву лісу, який також належав до Лаври.
Наступники Петра Могили теж багато зробили для розбудови та прикрашання монастиря, перетворивши його на заміську резиденцію. У 80-х роках XVII століття архімандритом Варлаамом Ясинським було споруджено церкву на ім'я преподобних Варлаама та Іосафа Індійських, 1764 року - третю дерев'яну церкву на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело". Голосіївська пустинь підлягала Лаврі до 1786 року, коли в єпархії на Україні було введено духовні штати. З цього часу обитель отримала ставропігію зі штатом третьокласного монастиря і була передана у безпосереднє управління колишньому Києво-Печерському архімандриту Зосимі Вальковичу до самої його смерті, яка сталася 13 березня 1793 року. За свідченнями сучасників, Валькевич під час його перебування у пустині розводив сад та гай і таким чином сформував план Києво-Печерської лаври (за іншими свідченнями це було зроблено ще Петром Могилою, хоча це мало ймовірно). 

Через сім років після смерті Зосими Валькевича у 1800 р. Голосіївський монастир зі штатом монахів було скасовано і всі землі разом з господарчими будівлями були приписані знову до Лаври. Через віддалене розташування київські митрополити обирали його переважно для свого літнього перебування. Особливо любив цю обитель митрополит Філарет Раіч-Амфітеатров, який брав участь у будівництві тут кам'яної церкви на ім'я Покрова Пресвятої Богородиці. Крім того, митрополит Філарет побудував тут дерев'яні келії, кам'яні дім митрополита, кухню і трапезну з глибоким склепінчастим льохом, кам'яну огорожу, заложив скит. Цегляна однобанна Покровська церква із західною дзвінницею (1848-1850) і будинок митрополита (1840) були запроектовані єпархіальним архітектором П. Спарро у перехідних формах від класицизму до російсько-візантійського стилю. 

У 1852 року пустинь названо Свято-Покровською, а її старовинний дерев'яний храм св. Іоанна Сочавського перейменовано на церкву Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці. Будівельними роботами у 1860 - поч. 1870-х роках (надбудова цегляних келій, спорудження з дерева келійного та готельного корпусів) керував лаврський ієромонах Євкарпій (в миру - інженер Наумов). У кінці ХІХ століття замість розібраних дерев'яних зводяться двоповерхові цегляні келії за проектом Є. Єрмакова. Він також розробив варіанти проекту нового дерев'яного храму на місці старої церкви св. Іоанна Сочавського (проект не реалізовано). Найбільш масштабною та останньою за часом спорудою ансамблю стала цегляна церква в ім'я Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці (1910- 1912), вирішена архітектором Є. Єрмаковим у вигляді хрещатого п'ятибанного храму з пишним пластичним оздобленням у формах московсько-ярославської архітектури XVI-XVII столітть.
Сформований протягом трьох століть ансамбль Голосіївської пустині у кінці ХІХ - на початку ХХ століть займав витягнуте у широтному напрямку, наближене до прямокутника велике подвір'я (площею близько 20 га), обнесене суцільною цегляною огорожею з виділеними щипцями головною (західною) і економічною (південною) брамами. Композиція ансамблю відповідала принципам центрально-осьової симетрії: навпроти головної брами стояла Покровська церква, за нею - будинок митрополита, далі, посеред подвір'я, з незначними зсуненнями відносно центральної осі - храм Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці. Інші житлові і господарські споруди (бл. 10) оточували по периметру подвір'я, прикрашене садками і квітниками. 1905 року тут було влаштовано водогін, що постачав воду із струмка, який протікав поблизу.
Під час першої світової та громадянської війн ліс зазнав великої шкоди: чудові вікові дуби було вирубано на 2 км навкруги Деміївки. Зі встановленням радянської влади монастирські володіння було націоналізовано і територія лісу почала забудовуватись.
У 1920 році від Київського політехнічного інституту відокремився агрономічний факультет, на базі якого було створено Сільськогосподарський інститут. Наступного року утворився лісоінженерний факультет. У 1922-1923 роках до новоутвореного інституту перейшло колишнє монастирське господарство Голосіїв і сусіднє лісництво. У 1926 році почали будувати Всеукраїнську сільськогосподарську академію (тепер - Національний аграрний університет). Комплекс із шести будівель та парку був сформований протягом 1925-1932 років на гребені пагорба, що заходить углиб Голосіївського лісу з північного боку. Автор - Д.М. Дяченко. Ансамбль вирішено у стилі українського необароко. Споруди комплексу Академії перебувають на державному обліку як пам'ятки архітектури місцевого значення (рішення Київського міськвиконкому від 18.11.86 р. № 1107) і нововиявлені (наказ Управління охорони пам'яток історії, культури і історичного середовища від 18.03.99 р. №16).
У зв'язку з побудовою комплексу Сільськогосподарської академії на початку 1930-х років споруди Голосіївської пустині використовувались як господарчі, у 1950-1960-х роках їх було розібрано, як такі, що не мають художньої цінності.

Під час Великої Вітчизняної війни по території Голосіївського лісу, зокрема недалеко від комплексу Академії, проходила лінія оборони Києва. У серпні 1941 року фашистські війська підступили до Мишоловки та Голосіївського лісу. Регулярні війська та загони студентів-ополченців сільськогосподарського та лісотехнічного інститутів тримали оборону і 11-13 серпня німецькі війська були зупинені і відкинуті майже до попереднього рубежу укріпрайону. З тих часів збереглись окопи на гребені пагорба, що заходить у глибину лісу, поряд у 1972 році було встановлено пам'ятний знак (пам'ятка історії, рішення Київського міськвиконкому від 17.11.87 р. № 1112). У 1979 році на території Сільськогосподарської академії (на розі вул. Героїв оборони і вул. Родимцева) було встановлено меморіальний комплекс воїнам, полеглим у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. До комплексу входять стела, дві братські могили, Вічний вогонь, бронзовий пам'ятник - постать студента-ополченця (скульптор Я.Д. Гончаренко, архітектор - В.Г. Гнєзділов), стела з іменами загиблих(23). Комплекс перебуває на державному обліку як пам'ятка історії та культури (рішення Київського міськвиконкому від 22.02.71 р. № 301).
Після Великої Вітчизняної війни у 1955-1958 роках у західній частині Голосіївського лісу було збудовано комплекс Виставки досягнень народного господарств УРСР (нині Національний комплекс "Експоцентр України"). Комплекс розміщується на площі 338 га. Автори - В.М. Орєхов, І.А. Мезенцев, А.І. Станіславський, Д.А. Баталов. Ансамбль вирішений переважно у стилі українського необароко.

Наприкінці 1957 року у північній частині Голосіївського лісу було закладено Голосіївський парк ім. М. Рильського (автори проекту - В.Є. Ладний, З.Г. Хлєбніков, інженер Н.В. Пєстряков), який планувався як міський парк відпочинку і розваг, тому тут передбачені як зона для прогулянок, так і спортивна, атракціони, зелений театр, бібліотека, дитячі майданчики тощо(25).
Незабудована частина лісу включена до природозаповідного фонду.

Джерело: Томілович Л.В. (НДІ Пам’яткоохоронних досліджень) ПАРКИ КИЄВА. ГОЛОСІЇВО

 

Останні новини

  • Місто Київ прекрасне, місто щасливе. Над розлитим Дніпром, весь у зелені каштанів, весь у сонячних плямах ...

    Михайло Булгаков

  • Київ-колиска Святої віри наших предків, разом з цим, перший свідок їх громадянської самобутності

    Микола I

  • Петербург - молоде місто, Москва - старе, але Київ - вічне місто. Це - «Північний Рим»

    Оноре де Бальзак.

  • Багато бачив у містах парків і садів, але вперше потрапив в місто-сад

    Шарль де Голль

  • Туди, туди, в Київ. У древній, прекрасний Київ. Він наш, він не їхній, чи не так?

    Микола Гоголь

НЕБЕСНА СОТНЯ

Наші іменинники

Мої контакти

Адреса:
03040 м. Київ, а/с №167

    Моб.:  0(50) 3444115
                0(50) 3114038
    Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
    Web: http://danevich.kiev.ua
    facebook: facebook.com/M.Danevich

Я у мережі

RSS Twitter Facebook Vimeo Skyp
Top of Page