Телефон: 0(50) 3444115facebook.com/M.Danevich

Кита́їв – історична місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між місцевостями Багри нова гора, Корчувате і Мишоловка. Гол. вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вул. Китаївська.

Відома археологічними пам'ятками — городищем (залишками давньоруської фортеці, яку ототожнюють з літописним «городом» Пересічень), курганами, печерами. З початку XVIII ст. тут діє Китаївська пустинь. Біля неї влаштовано низку ставків, названих Китаївськими.

Назва місцевості походить або від тюркського слова «китай» — укріплення, фортеця (мається на увазі городище), або від давнього імені Китай (може походити від давньослов'янського слова «кита» — "зв'язаний в пучок"). Легенда, відома з 2-ї пол. XVIII ст., твердить, що на городищі мав свій двір Андрій Боголюбський. Легенда, очевидно, виникла завдяки підробленій у XVI ст. грамоті — єдиному документові, де вказується, що другим (нехристиянським) іменем князя було Китай. У Китаєві розташований Інститут садівництва, в якому працював Володимир Семиренко.

Матеріал з Вікіпедії —  вільної енциклопедії.

Китаїв – історична місцевість на південній околиці Києва (Голосіївський район), у східній частині Голосіївського лісу, оголошена археологічним заповідником. Розташований між Багриновою горою, Корчуватим і Мишоловкою. Гол. вулиці — проспект Науки (кінцева частина) і вул. Китаївська.

Назва виникла, можливо, внаслідок тюркського слова "китай" - укріплення, фортеця. У Китаєві збереглися залишки містечка ІХ-Х століть та печерний келій часів Київської Русі.

У XIV століття у Китаєві було створено печерний монастир, підкорений з XVII століття Києво-Печерській лаврі - так звана Китаєвська пустинь.

Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 р., і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону, ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.

У 1763-68 роках архітектор С. Д. Ковнір збудував тут Троїцьку церкву. З часом тут було збудовано келії, дзвіницю тощо, які, на жаль, не збереглися до нашого часу.

До кінця XIX ст. остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір‘я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою. З 1898 р. на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 р. прибудовано церкву св.Серафима Саровського.

У 1920-і роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям вже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства (з 1954 р. — Український НДІ садівництва). Дзвіницю розібрали 1932 р., інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.

Після реставрації на початку 1990-х років Троїцьку церкву як парафіяльну було передано УПЦ (1992) разом з відремонтованою трапезною з келіями. 1994 р. відродилося монастирське життя. Першим начальником відновленого скиту став архімандрит Пафнутій (Россоха, у схимі Феофіл; 1929—1996). Після археологічних досліджень 1993—94 рр. було впорядковано печери, де освячено храм в ім‘я св.Досифея. З 1996 р. обитель має статус самостійного монастиря.

У Китаєві у 1857 році були знайдені та досліджені Китаєвські печери. У 1910-12 роках під керівництвом археолога А. Д. Ертеля було знайдено кілька підземних галерей, схожих по структурі на печери Києво-Печерської лаври. У Китаєвських печерах було знайдено залишки двох вогнищ, предмети побуту. На стінах збереглися написи старослов"янськими літерами.

Джерело: Енциклопедичний довідник "Київ", – С. 296; Київ, "Головна редакція УРЕ", 1986.

Китаево «Китай» на окраине Киева

Китаево «Китай» на окраине Киева

Китаев, одна из столичных околиц, в древности являлась форпостом столицы, а сто лет назад – дачной местностью

В княжеские времена это урочище называлось Пересечна. Здесь имелся немалый гарнизон, что подтверждает такой, например, факт. Когда в 1154 году киевскому князю Ростиславу Мстиславичу стало известно, что к Переяславлю подошли половцы, он выступил «из Киева к Пересечну, и ту начасти скупливати дружину».
Спустя 6 лет тот же Ростислав, узнав, что новгородцы арестовали его сына Мстислава, приказал покарать «новгородци и уметати у Пересеченскый погреб». Следовательно, здесь имелась и тюрьма – надо полагать, весьма вместительная.

В середине XIII века, одновременно с падением Киева, Пересечна перешла под контроль татарского войска. Тогда же возникло и новое название этой местности – Китаев (от тюркского слова «китай» – укрепление, крепость).

В XIV веке здесь возник пещерный монастырь, основанный монахами-пустынниками. В 1767 году в Китаевскую пустынь явился за благословением сын курского купца – вскоре он стал известен как Серафим Саровский. Здесь побывали три венценосные особы: Елизавета I, Петр III и Екатерина II.

В начале ХХ века Китаев стал дачной местностью. Среди здешних дачников – известный композитор Микола Лысенко. «В начале лета мы из года в год всей семьей выезжали на дачу в Китаев, – вспоминал его сын Остап. – Жили мы неизменно у старообрядца Степана Андреевича в домике, окруженном прекрасным садом. Не знаю, чем так пленил Китаев Миколу Витальевича? Роскошными ли садами, густо зеленым ли лесом, где он часто оставался наедине с природой среди столетних дубов, говорливых березок и кленов, соловьиных арий, а может, его привлекала близость к Киеву, где у него летом была масса дел». Действительно, в Киев отсюда курсировал небольшой пароход «Парубок». И хотя Лысенко нередко опаздывал (все-таки несколько километров до пристани), капитан всегда дожидался своего постоянного пассажира. Нередко у композитора на даче собирались друзья. Здесь бывали известный писатель и драматург Михайло Старицкий, Ольга Косач – мать знаменитой Леси Украинки. Да и сама Леся тоже не раз бывала здесь. С приездом гостей на даче устраивались литературные и музыкальные вечера. Композитор охотно исполнял недавно созданные произведения. Затем свои новинки читал Старицкий. «Это были незабываемые вечера», – вспоминал Остап Лысенко. Ярким событием лета была местная ярмарка. «Наиболее памятные дни в Китаеве – дни большой ярмарки, которая ежегодно собиралась тут в августе на Спас, – вспоминал очевидец. – В эти дни Китаев бурлил. Отовсюду стекались, сливаясь в пеструю реку, крестьяне, слепцы, старцы и монахи. Кто на ярмарку, кто в монастырь. На площади неугомонный гам, возгласы пьяных, крики торговцев, девичий смех, печальная песня слепого лирника, – все сливается в какую-то дивную музыку, сочиненную самым талантливым композитором – самой жизнью».

В 1920-м советская власть отобрала Китаев у Киево-Печерской лавры и передала его в государственную собственность. Монастырь был закрыт, а его помещения отданы детской колонии. Административно хутор был присоединен к сельсовету села Мышеловка.
В те годы любители воскресных пеших прогулок нередко отправлялись в Китаев. Описание одной из них, состоявшейся в июне 1928 года, оставил киевский поэт Михайло Драй-Хмара. Из города компания добиралась на 10-м трамвае – его конечная была на Голосеевской площади. «Дальше пошли пешком, – отмечал в дневнике Драй-Хмара. – Миновали большие горчичные плантации, залитые нежным лиловым цветом, небольшой яр, где растут дубы и липы… Так мы дошли до Китаева… Зашли на монастырское подворье, осмотрели надгробные плиты, под которыми покоятся бывшие архимандриты, и отдохнули на одной из них. Спросили каких-то двух старых монахов, не слышали ли они чего о старце Сковороде, но они, конечно, ничего не знали… Вышли из монастыря, спустились к пруду, обошли его и сели у колодца под горой… Отдохнувши, пошли назад, минули монастырь и свернули направо. По дороге попалось проволочное заграждение – едва перелезли… В Мышеловке мы выпили пива в кооперативе и пошли под горой назад, в Киев». С прогулки поэт вернулся с букетом полевых цветов из дрока, чабреца, клевера, кашки и шиповника. Спустя два года после описанной прогулки в бывшем монастыре обосновался Всесоюзный исследовательский институт плодового и ягодного хозяйства, а в 1937-м неподалеку открылся Дом инвалидов.

После войны Китаев вошел в состав Киева. Троллейбус и автобус соединили его с Европейской и Софийской площадями. В монастыре разместились Республиканский учебно-производственный комбинат пчеловодства и Украинский НИИ защиты растений.
Лишь в 1993-м была возобновлена деятельность Китаевской пустыни.

Джерело: Oktolom. Китаево «Китай» на окраине Киева. Сайт «Киевский форум».

Останні новини

  • Місто Київ прекрасне, місто щасливе. Над розлитим Дніпром, весь у зелені каштанів, весь у сонячних плямах ...

    Михайло Булгаков

  • Київ-колиска Святої віри наших предків, разом з цим, перший свідок їх громадянської самобутності

    Микола I

  • Петербург - молоде місто, Москва - старе, але Київ - вічне місто. Це - «Північний Рим»

    Оноре де Бальзак.

  • Багато бачив у містах парків і садів, але вперше потрапив в місто-сад

    Шарль де Голль

  • Туди, туди, в Київ. У древній, прекрасний Київ. Він наш, він не їхній, чи не так?

    Микола Гоголь

НЕБЕСНА СОТНЯ

Наші іменинники

Мої контакти

Адреса:
03040 м. Київ, а/с №167

    Моб.:  0(50) 3444115
                0(50) 3114038
    Email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
    Web: http://danevich.kiev.ua
    facebook: facebook.com/M.Danevich

Я у мережі

RSS Twitter Facebook Vimeo Skyp
Top of Page